Я перечитала всі книги на полиці,
Але вони не дали відповідь на питання,
Які постали стіною між минулим і майбутнім.
Зібрала у скриньку спогади, які ти віддав мені.
Я попереджала, що можу загубити.
Їм краще там – у скриньці-серці.
Нехай сплять та інколи сняться.
Ти залишався сильним,
Коли моєю обіцянкою було: «це востаннє».
Так, я думала про зараз, а не потім,
Коли намагалась відчути на дотик любов,
Але вона виявилась недоторканною.
Твоя планета була незрушною,
В той час, як мою руйнували землетруси.
Так, я боюсь зізнатись навіть собі,
Що намагалась доторкнутись до любові,
Але вона недоторканна.
Сьогодні я дістану серце з-під подушки.
Воно досі незнайоме з тобою.
Я так оберігала його від світу.
Більш не бачу сенсу, не маю причини
Не дивитись туди, куди спрямований твій погляд.
Я знаю не так вже й багато,
Та з тобою мені не потрібно бути розумною.
Я втомилася, чесно,
Ти завжди незворушний.
Безперечно, я знаю свою відповідь, хоча не чула запитання,
Коли намагалась дотягнутись до любові,
Але вона виявилась недоторканною.
Я залишилась,
Коли ти пішов геть.
Так, я перебільшувала,
Коли намагалась відчути на дотик любов,
Але вона недоторканна.
