Падолистом осінь стелить золота.
Тиха і привітна, завжди в кольорах.
У пожовклих травах вітер шарудить,
Павутинням срібним в висоту летить.
Яблуня крислата в жовтому вбранні.
Заховалось сонце в неї на гіллі.
Груша пахне медом, солодко п’янить –
Спогадом дитинства все мене манить.
Вишні в позолоті в затінку стоять,
Краплі рос ранкових по листках біжать.
У теплі осіннім сливи достигають
І на землю рясно вони опадають.
Клен в багряних барвах в шелесті дібров
Край струмка гірського затишок знайшов.
Із берези листя вітер розкидав,
Довго дивувався хто їх малював.
Калина червона вся в своїй красі,
Дороге намисто скупала в росі.
Дуб у своїх думах, в жолудях дрібних
І його ледь видно з туманів густих.
Айстри й хризантеми у саду цвітуть,
З кольорів осінніх узори плетуть.
Пахнуть чорнобривці – квітне оксамит.
Як її спинити цю щасливу мить?
Смуток десь узявся у моїй душі.
В кольоровім листі – холодні дощі.
Цвіт жоржин злітає і летить у вись.
В холодах й морозах зимонька спішить.
