Осінній вечір, в придорожній імлі
Пила холодну каву, спала на
землі
Загубила дорогу, забула маршрут
Тягла речі, як солдат тягне
парашут
Трималась за наплічник як за
Останній патрон
Вдивлялася в ліс, де ж той
Кордон
І вся твоя правда складається з
Протиріч
Коли я говорю, що день
Ти думаєш про ніч
А вся твоя віра витікає з
Брехні
Коли захочеться про це поговорити
Прошу
Не говори мені
Складала присяги як речі
В валізу
Закривай двері рвучко
Як пластир з порізу
Пиши листи, шли всіх
До біса
На вокзалі лиш ти
І твоя валіза
