Горнім світлом без печалі
Зоряні цвітуть рої.
Кожній панні по вуалі
Шлях Чумацький накроїв.
Між усіх ти наймиліша,
То ж змагаючись, тобі,
Ми із кленом пишем вірша
На папері й на траві.
І дивуються звірята,
Задивляються птахи.
Позбігались, як на свято,
Геть забувши про страхи.
В листя плескає діброва
Не для мене дивака,
Геніально бо кленова
Пише гілочка-рука.
Все ж не марно я із кленом
На веселий став двобій,
Бо прихильністю до мене
З-під вуалі погляд твій...
Мировою нічиєю
Перервався творчий змаг,
Як любові течією
Залило Чумацький Шлях.