Джмелику, покажи і мені дорогу,
покажи ту дорогу крізь маковий цвіт,
де збирається в трави весь змучений світ,
де гуляє в дощах і шепочеться Богу,
де квіти простягує в змоклий зеніт
Джмелику! Ти ж співаєш по нотах пилку,
ти ж граєш на житі п'янкою росою,
як ромашка чекає танцю з тобою,
як ту пані таємно губами торкну,
як краплинку краси спіймаю щокою
Джмелику... мої руки до тебе пусті,
моїх грубих нахабних слів ти не чуєш,
а, може, ти барви волошки відчуєш?
а, може, гуляє блакитна на самоті?
а, може, хоч дрібку тих чар подаруєш?..
