Веде Господь нас по життю.
Світ пізнаєм, читаєм:
І книги, й Біблію Святу,
А що із того знаєм?
Написано багато в ній:
Як жити, як молитись,
І притча про тих п’ять хлібів,
Щоб людям насититись.
Що сказано у притчі цій?
Про душу треба дбати,
А не про тіло, шлунок свій,
Бог дасть щось похапати…
Не можна жити для їди –
Інстинкти нас вбивають,
Бо душу гноблять лиш вони,
Такі вже не літають…
Або ті розкоші земні…
Від них – і смерть, і війни,
І гинуть люди, як дурні,
Хоч можна жити вільно…
Послання Господа не раз
Не можуть зрозуміти.
Напевно не настав ще час
Навчитись гідно жити.
Воюємо за рідний Край,
За пісню, рідну мову.
Звільнити душу Краю – най –
Товчемось у розмовах…
Нема очільника у нас –
Господь усе те бачить.
Немає місця для Отця –
В серцях лиш гріш маячить…
Перевертні та брехуни
Давно при владі й в церкві.
В гріхах купаються вони,
Мамоні служать вперто.
І важко бідним віднайти
Правдиве в білім світі.
Глибоко тліє віра ще:
Можливо, вдасться дітям?
Чи дочекаються вони,
Щоб світ цей очистився,
Щоб зникли златі боввани
І Бог щоб змилостився?
Мине іще багато літ,
Щоб змити бруд гріховний,
Ще вирве доля в матерів
Усе найбільш коштовне.
Бог забирає в Небеса
Всіх з чистою душею.
Гряде страшна масакра та,
Зрівняє світ з землею.
І будуть вибрані нові:
Сміливі, чесні люди,
І буде Правда на Землі,
Нове життя вже буде!
Якщо колись і віднайдуть
У надрах знов боввана –
Нехай Господь їх вбереже
Від зради і омани.
Нехай живе цей білий світ –
Творіння Рук Господніх!
І крізь віки вам мій привіт:
Я з вами вже сьогодні!
січень 2016
(с) Валентина Гуменюк
