« Життя не повертається назад...»
Із пісні
Неможливо зупинити час
і вертіти, як цигани, сонце,
та вертають у минуле нас,
міражі дитячі у віконці.
У віконці – море чарівне,
у якому, наче очі, світять
зорі і виманює мене
у свої покої ясен місяць.
Ясен місяць порає в саду,
заодно оздоблює одежі,
що роняє осінь находу,
поки не щезає у безмежжі.
У безмежжі зупинилась мить.
Отже, це усе-таки можливо?
Наді мною сяє вічне диво...
Вічне диво падає... летить
у безодню... а ясна блакить
випливає...
Боже!
Це – красиво!