У лісі гори.
В них тумани.
Такі здорові великани.
Тиняються безмежним світом
У пошуках німої драми.
За сонцем листя похилилось,
На сотні зірочок розбилось,
Дощі в хатиночок питають
Чому сіренькі не літають?
Вони дощам тоді в отвіт:
—«З долин для нас прекрасний світ».
Пташина гілочки зривала,
Крилатим чаю готувала.
Жовтневий вітер.
Спокій.
Гай.
Злетіли вівці в небокрай.
Аж крилами небес сягали
Хмаринками гірськими стали.
Гора їх ніжно обіймала
Колискою для звірів стала.
Тепер їм сняться чудні сни
Вони - човни, човни, човни.
(с) Ольга Баландюх, 10.10.20
