Життя стихія знову лине
Кудись вперед у далечінь
І ніби кличе до пізнання
Але окутує знов лінь
Від того, що вона бажає
Закритись десь у краї, лід
Розтопить там твоє бажання
Прожити знов багато літ
Стихія просто слово світу
Не може відобразить квіт
Людини, бо вона велична
І буде жити її цвіт
Боротись з світом за стіною
Що знову ділить все життя
Породжує нові бажання
І створює нове буття
В якому будеш ти невинно
Іти вперед і дорожити
Своєю долею, стихія
Дасть сили йти і далі жити
11.02.2004 (Яресько Я.М).