Не відпускає ранок із обіймів.
У хвильок на вустах ще молоко
Піною обливає берег вільний,
Випещуючи мушлі і кокос,
Що випадково у таночку спільнім.
Під покрівцем туману на воді
Вже пломеніє сонячна пробіжка.
Нечутно лету додає ході
Між статних пальм рівнесенька доріжка.
З годину – й день в свої права тоді…
Горохом пляжники сипнули сонні,
(Від парасольок квітнуть камінці)
Як котики морські – у води тонні.
Ліниво знов – під сонця промінці.
Засмаглі, пещені в морському лоні.
І незабутні спогади всі ці.
Так солодко в безмежності полоні!
17 серпня 2017
(с) Валентина Гуменюк
