Будинок, пляж – пройти дорогу,
Шумну ділянку від машин.
На щастя, за будинку рогом
Не чутно верещання шин –
Початок іншого порогу,
Де невідчутний часу плин….
Каміння – дивні самоцвіти
На пляжі – наче в полі квіти.
І неба ніженьки у морі,
Розмиті далечі простори.
Туману кубла чи брикети,
Мов у густій муці крокети.
Вуста молочні пінних хвиль…
Як добре що на морі штиль.
Вмліваєш від обіймів сонця,
Цілунків хвиль, що вже спросоння
Звільняють від усіх турбот
Ціною чудодійних квот.
Для них – ти як комашка сонна,
Піщинка, крапля в водах тонних.
5 серпня 2018
(с) Валентина Гуменюк
