Правда, Віра і Воля
У шаблі лежать на кінці.
Від них залежить і доля:
Чи згинути нам, чи цвісти?
Добро має буть з кулаками,
Щоб землю свою боронить.
Свою Україну й думками,
І серцем повинні любить!
Від Сагайдачного й Хмеля,
Мазепи й Івана Сірка –
Вітчизна стояла, як скеля,
І слава її – у віках!
Ця слава студентів під Крути
Із ворогом кинула в бій…
Не зможем ніколи забути
Небесної сотні синів!
Коли запалала на сході
Заюшена кров’ю земля,
За віру свою і свободу
Боролась Вітчизна моя!
Ваш подвиг в століттях не згасне,
Хай сяє вам неба блакить!
Любіть же свою Україну,
У радості й горі любіть!
Ми вийдем на світлу дорогу,
Розквітнуть сади і поля, –
Засяє веселкою знову
Свята Українська земля!
вірш чудовий
