Житя живу,наче блукаю лісом -
десь є доріжка а десь,гнилий хворост.
Зустрівшись в лісі з подорожнім чоловіком,
радію і впевненішим,стає мій крок.
Ще сонечко буває,десь засяє,
і навпаки,нахлине потемінь.
Чи пташка,весело так заспіває,
або страх наводить в далені,десь тінь.
Та знаю,не один я в цьому лісі -
зі мною жінка поруч,десь іде.
Поруч маленькі,наші діти -
і кожен з нас,на допомогу,завжди прийде.
Кожен живе,життя в такому лісі,
й шукає в цьому лісі - кожен своє.
Хтось дрова,хтось гриби а хтось чарівні квіти,
в душі,як у корзині,сімї своїй несе.
Хоч темнота й кущі тирнини,нас лякають,
та захотівши,зробимо усе.
Сонечко в житті засяє і пташки заспівають -
коли життя,як квітка зацвіте.
