Поезія, то крик душі,
То самоспалення всевишнє,
Що воскреса в отченаші,
Та цвіті маминої вишні.
Коли ти сам собі пророк,
Суддя і вирок на світанні.
А кожен крок, як перший крок,
І кожен бій, як бій останній.
Поезія, то плоть і кров.
Вінок терновий і корона.
Хто у собі її знайшов,
Живе життям лози і грона.