До сну, до сну...І світлом мерехтливим
Навіює здалека сни щасливі,
Можливо, і не зовсім – в кого як –
Холодним поцілунком злегка так…
Вродивсь недавно, як дитя невміле,
Характер лагідний молодить тіло.
Ледь-ледь торкає ліс, у річці воду,
Глибин не будить, не руйнує вроду.
Минає фаза, поки він зростає,
Вже круглолиций всюди заглядає.
Розгонить кров до клекоту артерій,
Морям і рікам відчиняє двері…
В останній фазі місяць геть маліє,
Напруження спадає, все міліє.
Вода відходить і старіє тіло,
Отак молодику до всього діло.
На нас впливають Місяць і планети,
Безслідно не минають і комети…
Залежить все у Всесвіті бездоннім,
А ще – страшні дірки наскрізні чорні.
І знов у вікна місяць заглядає,
За руку сон безсоння десь тягає…
І спати хочу – зась лишень заснути –
На мене він впливає...Як же бути?..
3 грудня 2016
(с) Валентина Гуменюк
спокійної ночі. 
