Коса густа знов розплелася
І аж до пояса вона вилась
У парубка дівчина закохалась
На крик душі не повелась
А груди ніби моря хвилі
Солодкі перси ніби кличуть
До себе, ніжний погляд лине
В душі прекрасний світ несуть
Красою карі очі знов засяють
Зоря на небі мов вогонь горить
Думок свободу знов засліплять
І можуть всесвіт підкорить
Простягши знову свої руки
В яких живе вся ніжність и тепло
Як в щасті в них би обвилися
Вони зігріють більше ніж хутро
Навіщо лиш потрібно знати
Коса навіщо так милує погляд
Що неможливо лиш спостерігати
В є бажання весь час бути поряд
28.02.2004 (Яресько Я.М).