Присвята подрузі
Життя її поклало «на лопатки»,
Учора – друзі, нині – ані згадки…
Доволі різко та незрозуміло
Щось синусоїда вниз полетіла
І сперечатися – не варте діло…
Уперта в небажанні банувати,
Злим силам не давати панувати –
Очищувала душу, щоб творити –
Лише в любові їй увись летіти,
На крилах віри світлої, – як діти…
Зміцніла духом, надто креативна,
Сни кольорові, мислить позитивно.
Плекає душу в правді та говіннях.
Прощає всім – так може тільки сильна.
Радіє любляча душа, бо – вільна.
20 жовтня 2016
(с) Валентина Гуменюк
