Зачекалася калина ясена у полі ...
І сердилась, і мирилась, та такі в них долі,
Їм б не гніватись на себе, разом з вітром гратись,
Та для цього треба було б навпіл розламатись ...
Може ясен обернеться в полі вільним птахом,
Понесеться в даль широку без краплини страху,
Там знайде забуті чари і тоді вітрами -
Обіймуться десь навіки своїми тілами ...
Чи калина зашепоче і дівча озветься,
У вишивану сорочку швиденько вбереться,
Прибіжить до того лісу, ясена обійме,
А той ясен наче хлопець за руче́ньку візьме ...
Хтось комусь дарує щастя, виткане нитками,
Хтось комусь дарує пісню, писану словами,
Не дай, Боже, прихилитись не там головою,
Та лишитися калині у полі чужою ...
Вірш такий наче пісня народна. Глибока, красива українська....Просто дуже і дуже сподобалось.Браво, бравісімо такому талановитому автору. А ще нагадав мені поезії Тараса Шевченка. Мелодійність сюжету, в якому промовляє душа.
це більше у продовження вашого вірша ... навіяли мені настрій 
Чулова пісня! 
дуже гарно... 
