Ти не впустила зорі у кімнату,
Тобі тих зір здавалось забагато,
Не захотіла між ними літати,
Чи ти така, як я собі хотів?
А я не міг собою іншим стати,
І іншим іменем тебе назвати,
За що ж тепер мені себе карати,
Тобою я кохання замінив ….
У сні тебе я буду цілувати,
Піснями долю стану обіймати,
Але чомусь це мов осіння злива,
Що не минає, а я так просив …
Ти десь пішла за буйними вітрами,
Не за моїми друзями – піснями,
Моє кохання не вважала дивом,
Яке я в серці своєму згубив …
Я міг би кращим другом твоїм стати,
Я міг би мабуть всім для тебе стати,
Та мабуть будемо тепер блукати,
Не там, де я з тобою так хотів …
зворушливо-душевно... дякую 
