І присмак чебрецю розповів їй про все,
Перетікає досвід в заплутане есе.
Гірка краплина правди далеко не втече,
Хто куштував отруту, завжди попросить ще.
Той присмак зіпсує солодку легкість ранку,
Та чаю не відмовиш, з ним будеш до останку.
Гіркі примари ночі знайдуть ходи для втечі,
Від тебе не відступлять, з тобою стрінуть вечір.
Наповнена водою напівпорожня склянка
Нагадує про спраглу забуту обіцянку.
Тобі належить правда гіркого порятунку,
Напівзабутий присмак надійного притулку.
