В місто надвечір заходить сніг
Лягає на асфальт, липне до ніг
Потім до міста заходять мерці
Найстаріші, як правило, в кінці
В саванах, мундирах, і піджаках
За ними до міста заходить страх
Потім Апостоли
Йдуть по дорозі
Місто не спить місто в облозі
Містяни сидять по своїх хатах
В вікна їм крізь жалюзі
Заглядує страх
За Апостолами з пітьми
Йдуть каравани,
жінки з дітьми
Матроси, вантажники і водії
Йдуть по засніженій колії
Впевнено, по тротуарах
Йдуть до центру
Переважно по парах
Там, в центрі, збиваються в коло
Й співають тобі
Скажи Сестро! Скажи!
Що сталось такого що навіть зі прапорів пішли кольори
Через що місто не може заснути
Чому ми не змогли його оминути
Що могло трапитися такого, що не минуло ні молодшого
ні старого
Скажи нам сестро скажи
До них з парадного виходить Сестра
Тримає в руках ікону й хреста
- ви всі, каже вона
Стоїте тут наче стіна
Тримаєте страх за поводиря
Стоїте тут, як в мороз дим в димарі
І чекаєте від мене правди й брехні
Скажіть?
Навіщо воно мені
В цьому місті всі вже давно
Не бояться нічого як в німому кіно
Тут всі вже приречені і на весні
Тут будуть лунати лиш сумні пісні
Тут всі вже не вірять в ніщо й нічому
Не вірять, в прощення, мир і війну
Не вірять в Різдво і прапори
Подивіться самі на, ці двори
Тут немає надії і вороття
Скінчилися псалми пройшло каяття
Тут тримаються виключно на серцях
В яких крім болі не живе навіть страх
То ж ідіть, крізь сніги
Тут немає кого рятувати
Над центром міста
Палають зірки
Каравани йдуть
Скриплять візки
А потім під ранок,
Приходить Різдво,
