Я читаю найкращі вірші,
Мов цілющий спиваю нектар.
Не хапають за душу корчі,
Бо з висот найдивніший цей дар.
Ґвалт емоцій, сльоза по щоці,
Залітаю в космічний портал.
Забуваю про час і вночі
Бачу інший Землі аватар…
І вбираю поезію чисту,
Для душі життєдайне намисто.
Проростатимуть справжнього зерна
На шляху до зірок через терни.
Мудре слово та світло душі,
У якій – навіть грама парші…
13 серпня 2018
(с) Валентина Гуменюк