Тишу рвало голосіння...
Щем в душі - його лиш щем!..
Кошенятко... як дитина!
- Плаче разом із дощем...
Так хотіло руки теплі!
Щоби хтось його любив...
- Дощ періщить... скоро смеркне...
А воно... чекає див!..
Кущ колючий попід тином
обнімав мале дитя...
- Доля зіткана з полину!..
З гіркоти його життя...
Серце билося об мрії...
Та відлуння - з відчаєм!....
- Пригортала... лиш надія...
Для сиріток звично їй...
Люди плач той... як не чують!..
Всі байдуже повз ідуть...
Гомін... сміх... телефонують...
- Отака душі їх суть...
Та змінив хтось долю кляту!
Дощ цей буде, наче сном...
- Віднайшлась дитині мати!
Плач торкнув її... кілком...
То самиця... добра наче...
Теж своїх не мала хат...
- Вже малесеньке... не плаче!..
Грілось серед собачат...
17.12.2020 р.
Фото з інету.
Сердце билось...
Тишину рвал плач котенка!..
Боль в душе - его лишь боль...
Голос... будто бы ребенка!
- Дождь с ним плачет... хлещет вскользь...
О тепле мечтал котенок...
Чтобы кто-то полюбил...
Нет еды... и нет силенок...
- Нет того, кто был бы мил!..
Вышивали из полыни
долю горькую его!..
- Куст колючий обнял сильно...
показал шипов огонь...
Грезил маленький мечтою...
Лишь бы было потеплей!..
- Вера с ним была простою...
У сирот... привычно ей...
Люди плач не слышат вовсе!..
Равнодушно все идут...
Будто много милый просит...
- Такова души их суть...
Вдруг котенку стало лучше!..
Стало все совсем другим...
Разошлись на небе тучи!
- Кто-то был там не глухим...
То собака... из бездомных...
Тоже счастья лишена...
Мир у нас такой огромный!
- Обнимала... лишь она...
19.12.2020 г.
Фото из инета.
