Зі словника української мови: ХОРОВО́Д, у, чол. Досить поширений старовинний, перев. слов'янський масовий народний танець, учасники якого ходять по колу з піснями, виконуючи певні рухи, підпорядковані драматичній дії; танок. Хлопці заграли на гуслях, на сопілях [сопілках>, ударили бубни, і знову молодь закружляла у хороводі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 522); До нашого часу в побуті народу збереглись хороводи, що відображають працю і дозвілля трудящих (Народна творчість та етнографія, 4, 1964, 41); * Образно. Берізки вберуться в зелені плаття І підуть в гучнім хороводі по полю (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 200); Там, далеко, огнів хороводи засвітились в небеснім гаю (Володимир Сосюра, II, 1958, 15); * У порівняннях. Весь парк, гомінливий, тисячо барвний, ішов хороводом (Олесь Гончар, Земля.., 1947,Словник української мови