Вже день дійшов до стану втечі.
Позначив видиму межу,
І став. У світ надходить Вечір,
«Привіт, Святвечоре», - кажу.
Кивне навзаєм. Ми знайомі,
Вже , може, так з півсотні літ,
Для мене він – то спокій дому,
Ясної зірки перший слід.
Він, якщо схоче, запитає,
Торкнувшись кожного із нас:
- Ну як ви тут? Усе, як має?
- Є тиша, значить, все гаразд…