Ти серед тих, хто теж у самоті
Між варіантом у собі і в тиші
Обійми закороткі, затяжкі думки,
Ти за душею.
Те, що вже не личить.
Ти у словах та когось не того.
У посмішці, що закінчить розмову
У теплім дотику весняного доща,
Ти наче подих, що ніяк не зроблю.
І бачу я.
А кроку не ступлю.
Ця втрата і ця зустріч для нас лишні.
Я грію серце із твого тепла
Ти все пробачиш...
Ти все зрозумієш...