Все, як і має бути -
лютий лютує вітром,
лютий лютує снігом,
дивного в цьому нема.
Ми просто уже призабули,
якими бувають зими,
справжні, з морозом і снігом,
з заметами зокрема.
Тут раптом зима пригадала,
що ще її час, й забажала -
щоб лютий прийшов до нас лютим,
без стертих кордонів своїх.
Він наче зняв з неба зав'язку
і повернув всіх у казку,
білу, зимову казку,
де радість й дитячий сміх.
А сніг усе падав і падав
пелюстками сніжного саду,
які покривали собою
сірість земних мірил.
Білим, пухнастим пір'ям
вкриваючи все довкілля,
як подарунок людям з
ніжності ангельських крил.