Шевченко з нами - він не вмер,
І в нашім серці буде жити,
Допоки є у світі край,
Де дух свободи не скорити.
Тарас не щезне, не помре,
І вічно буде він творити
В небеснім царстві для людей,
Які продовжують любити.
Тараса слово, мов скрижаль -
Єднає, вчить, і зве до бою,
Міцніше за дамаську сталь,
Воно повік живе з тобою.
Він дав духовний заповіт,
Закон душі, від Неба слово,
Яке веде нас в світ новий -
Свободи й правди - знову й знову!
Минають роки і віки,
Але Шевченко буде жити,
Як світоч нації, з небес
Він нас продовжує любити.
Шевченко бачить нас усіх,
За нас він Богу уклонився,
За українців на Землі
Він палко два віки молився…
Тарас, неначе Прометей,
Своєю світлою душею
Наш дух збудив і путь вказав,
А сам вознісся над Землею…
І нації незламний дух
Жовто-блакитним праведним знаменом
Над усіма народами проніс,
І утвердив свободи геном.
Шевченко з нами - він не вмер,
І завжди в серці буде жити,
Допоки Україна є –
Ми будем Кобзаря любити!
В віках Тарасова зоря,
Мов сонце буде нам світити,
А ми обнімемось, як браття, -
Будемо вільно в світі жити!
Найкращі шанують:
"Шануймо ж, гей, месію і пророка!
Прислухаймось до меседжів його –
Й ростиме правда й мудрість рік за роком
в очах людей!
І – в чорта самого̀!"
Як вірно та оптимістично, тезко! Це - твердиня нашого поступу, наш месія і пророк! Вітат! 
Дякую за відгук, шановний пане Олексо! Шевченко відкрив українцям очі на самих себе...І шанувати його - наш святий обов"язок. 
