Блюдо (гумореска)
Припер Стефко мій зі Львова, кричит:- Дай ми їсти,
Так по кухни юш сі гонит- не знає де сісти.
Я м сі злєкла, шо то з хлопом, як го розуміти?
Цілий день юш торгував - редисочка, квіти.
-Гроші ж мав, чого ві Львові не з’їв якусь курку,
А він тикає ми знимку - якусь там фігурку.
Я лечу по вокуляри, бо добре не бачу,
Вочи луплю на таріль та мало не плачу.
Каже:- Курку заказав, принесли в оздобі,
Най самі собі їдят, бачив я юш в гробі.
Звідки, Касю, зачинати, то їдзенє* їсти?
Юш не знав як до тареля, чи лягти, чи сісти.
Обертав їм на всі боки - дивисі на мене,
Розпустило з моркви коси - таке юш вогненне.
Цицьки мало із яєць, майонезом литі,
Ноги були у волосю, ніби з терні шиті.
Як їм глянула на знимку- мову ми відняло,
Вно сі дивит і на мене - ніби шось шептало.
-Добре, Стефку, жи з не їв , то напевно чари,
Йду водицев ті покроплю, зладжу* ти узвари.
Віск зливала, потім вроки ліфчиком змахнула,
Стефка свого в старі майтки тихо зодягнула.
Так сі трєс, як в лихоманці - моцно колотило,
А вно лежит на тарелю - ноги розложило.
Я махаю, би пішло- а вно вочи тичит*,
Завтра я до Львова їду - Стефкови не личит.
Бо як знов му принесут таке диво - блюдо,
Я сі бою, жи дорогу до хати забуде...
Їдзеня - їда , тичит - дивиться, зладжу- зготую
(С) Леся Утриско Воробець
Спасибі Лесю, розсмішили до сліз.
Ви навіть не уявляєте, яка насолода для мене Ваші гуморески. Кожна з них - це шедевр.
Щастя Вам, натхнення, теплої сонячної весни і любові.