|
Станик (гумореска)
Встала м зрані до худоби - на дворі весна,
Тілько снігом знов замело і тепла нема.
Намахалам сі лопатов - стежку відгребла,
При дорозі так махала - здалосі, мітла.
Йду до кухні каву пити - вочи на чоло,
Щось висит на нашій груші - шо би то було?
Два горбочки зеленіют - може в мене білка,
Зачалам у корчі* лізти - зачепилам гілку.
Я вперед - вна не дає, коси вириває,
А зараза та, на грушці, до мене моргає.
Перебрало всі кольори, скінчило зеленим,
Гілє ломлю і кричу: - Відстань юш від мене.
Я кричу а вно моргає - вітер го колише,
Патиком дістати хочу - може вно мі лише.
З мого крику Стефко мій вилетів у штАнцях,,
-Стефцю, любий, марш до хати - заморозиш яйця.
Вчув напевно, бо статуйов завис коло ґанку,
І зачав штанці здиймати, як з вікна фіранку.
Я завмерла... побіліла - дивлюсі на мЕжу,
Стефко вискочив на грушу, як на якусь вежу.
Там притих, напевно снігом го приморозило,
То зелене, жи висіло, потрохи злазило.
Би себе застрахувати, взіла м до рук збанок,
Придивиламсі юш ближче, а то Зоськи станик*.
Висит, клятий, як зміюка, обвив нашу грушу,
А я Стефця тепер свого відліпити мушу.
Так посинів, як той пупець, вочи калачом,
Добре жи ніхто не видів, бо піде селом...
І селом і загомінком - там купа варятів,
А я Стефця самогонков відтираю в хаті...
Корчі- кущі, станик - бюстгальтер,
#Леся Утриско Воробець
ID:
908521
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.03.2021 21:48:22
© дата внесення змiн: 19.03.2021 21:49:15
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
