А Ліс наткав блакитних килимів,
І простелив ті килими під ноги.
Як гостю дорогу Весну привів
В кімнату голубу спочить з дороги.
Весна з собою рясту принесла,
В зеленім листі жовті первоцвіти:
" Яка ж краса "!На те вона й Весна.
І як таку красуню не любити.
На ранок Ліс подав Весні узвар
Заварений на листі молодому.
Розвів гілками вранішній туман,
Відкрив всі вікна сонцю золотому.
У нього гостя не аби яка:
Вона бажанна, ніжна, довгожданна
А в килим пролісків печаль лягла
Жалкують, що пора ця не тривала
