Може вже зупиниться усе?
Бо світ поглинув дикий хаос.
В ньому, я на мить, знайду тебе
Та викраду із ранку і до ранку.
Закурю, ту, гірку цигарку,
Так швидше пройде час.
Час пройде до сніданку,
В якому всесвіт залишає нас.
І відстань втратить силу в раз,
Коли стану подумки я з нею.
І серед сотень людських мас,
Вона відчує, як я її лілею.
І зав'яжуться, ті особливі вузи,
Навічно і нізащо незабутні.
Померкне все - навіть сяєво зірок,
Бо кохання - полум'я могутнє!
