Те, що я тут говорю, поезією, згоден, не є.
Бо вірші дозволено писати зрідка і неохоче,
Під нестерпним примусом і тільки з надією,
Що добрі, а не злі духи вибрали нас знаряддям.
(С) Чеслав Мілош
Якби міг не писати не писав би
Ані хореїв ані ямбів
Ані дактúлів ані анапестів
Але ж душа моя на перехресті
Одвічно розіп’ята і м’ятежна
Мінлива п’яна та необережна
Чогось шука хто зна чого ?
Напевно імени свого
Якихось дивних вищих сенсів
Натомість в плетиві інерцій
Де не знаходить ані ноти
Окрім вселенської скорботи
Окрім глупóти і печалі
А далі все знов по спіралі
І котиться Сізіфів камінь
Твоє лице в віконній рамі
Мене втіша
Твоя любов переважа
Мого учнівського вірша
Всеваготу моїх амбіцій
Люблю тебе моя царице
Ти діамант мого ножа
І я це завжди поважав
Бо пристрасть вироста із криці
07.04.2021
* Авторство світлини обрамлення - Sascha van der Werf .