Під липами розсипане листя мого тіла,
Я повинна зібрати його і створити себе заново.
Виправити, наче помилку в листі, що пишу до тебе
На пожовклих кленових листках.
Я впораюсь, лиш тільки ти...
Обіймай мене так, наче твоє серце ніколи не розбивалось,
Говори так, ніби таємниць, заборон і неправильних слів не існує.
Я більш не знаю нікого, кому можна розповідати про осінь за вікном,
Не знаю, кого можна було б запросити додому.
Милий, я знаю тебе.
Все добре, цей біль приємний, осінь заклеює всі порізи,
Я так довго чекала на неї, так довго помилялась.
Все добре, наскільки б тривога і брехня не стукали в двері.
Я не маю нічого, лиш осінь,
Все мине, лиш прошу...
Обіймай мене так, наче ми знайомі вічність,
Говори так, ніби не знаєш, що таке – ранити.
Я більш не знаю нікого, з ким загадувати бажання на один і той самий місяць,
Не знаю, кому присвячувати всі тривоги і сльози.
Милий, я знаю тебе.
Дивись на мене так, наче я єдина в усьому світі,
Слухай так, ніби я шепочу заклинання.
Я знаю, з ким ділити канат буденності,
Знаю для кого зірвати всі замки з душі.
Милий, я знаю тебе.
