Зрів полудень. І білий зрів налив.
Мов Одіссей, крізь літо липень плив
із міст чумних до радісного дому.
Пускали з неба "зайчиків" святі.
Бриніли бабки - кулі золоті.
І човник плив.
І ми пливли у ньому.
І пробігали берегом світи.
Небесний цИган м'ячиком крутив,
де спека - розгодований мастиф -
вслухалася в жарке відлуння грому...
Був день прекрасним, наче Аполон,
шматочком сиру цілив у ворон,
Мов бабуїн, бубнів приймач - "Come on!"
І човник плив.
І ми пливли у ньому.
Робили "селфі" в сріблі вод мости,
столиці з криці, з глини - "смт"*.
Упевнені, що вічно їм цвісти,
гойдали квіти джмеликів і втому.
З Танатосом "травив" байкИ Амур,
сміявся Зігмунд, плакав Азнавур.
Сади стояли в сукнях от-кутюр.
А човник плив
І ми пливли у ньому.
Дзижчав комарик кожен: "Я - живий!"
Та був човняр похмурий, наче Вій...
Сичав затято "mori - sic! - memento!"
От дідько лисий...
- Всіх доріг резон - ловити мить! Солодку, наче сон!
- Ця річка - Стікс. Моє ім'я - Харон.
Готуй монети.
* смт ( СиМиТи) - селище міського типу