Ліхтарик погас. Тут закляклі від часу фасади
спілкуються шифром під пальцями східних вітрів.
Прийшов ти невчасно - опівночі із димарів
злітають вінками посохлі чадні серенади,
тоді ж і замовкнуть шерхаті рельєфи від слів
Рахуй кожен крок. Тут по числах окреслюють карту
бордюрних цензур на берізки й повзучий пирій.
Прийшов ти непрохано - з ними в землюці сирій
сховають сліди незнищенного чорного жарту,
тоді ж і згниє весь бур'ян на дорозі старій
Навіщо ти тут? Тут на кучерях неба сльозини
з прожилок гарячого листя шовковиць і груш.
Прийшов ти даремно - як тільки розведена туш
відтворить мандалу в агатових складках жоржини,
тоді ж і зіллєшся із сонмом загублених душ