Вчора, у палаці мистецтв, у Львові відбулася Науково-практична конференція "Загублена мала Батьківщина", приурочена 70-річчю примусового виселення українців із Західної бойківщини у 1951році.
Мала за честь бути присутня на такому заході, бо відношуся до родини депортованих- це моя мама та вся її родина, вивезені з Устрік, теперішня територія Польщі. Болючі розповіді, спогади, історичні та архівні документи - доля українських бойків, вивезених примусово з обжитих та облюбованих домівок у необжиті степи України.
Дякую організаторам за надане мені слово, за можливість поспілкуватися та почитати поезію. Усіх гараздів та успіхів вам у всіх планах та задумах.
Карпатські Бескиди - свята прадідівська землице,
Сльозами омитий мій бойківський згорений Край,
Стелились дороги у безвість - дороги тернисті,
Топтав дико ворог, віднявши одвічний твій рай.
Сирітсько прощались з тобою старезні смереки,
Смолою гірчавів сумний та блідий потічок,
Народ твій збирали в вагони, невзявши ні глека,
Лишень найсвятіше - світлини й предвічний мішок.
Вагони, вагони, вагони - в них люди, мов миші,
Степи неосяжні - і холод, і голод, і смерть,
А десь, у Карпатах, всихалась калина від тиші,
Непрошене пекло й Голгофа вели круговерть.
Назад не вернутись! - роїлись думки одинокі,
Над прірвою дихав і ладан, і вічність молитв,
Чекали десь бойка лани неосяжні, широкі,
І відчай, і біль, і шлях до нескорених битв.
А нині лиш пам'ять про рідні Карпатські Бескиди -
В ній прадід і дід, в ній стежина і спогад про рай,
Старезні смереки й хрести - почорнілі сновиди -
Назавжди украдений ворогом бойківський Край...
З повагою Леся Утриско Воробець
Депортація тривала з 1944 по 1951, було вивезено з теперішньої території Польщі 700000 українців. Найбільше їх вивезли в Миколаївську, Херсонську області, там, де були дикі , необжиті степи. Багато оселилися на Західній Україні .
Зворушливі рядки....
