Кину травиці
Кину травиці під ноги старезним порогам,
Може в зажурі приляжуть собі відпочить,
Теплих дощів розіллю на засмаглі дороги,
Хай же їм спогад солодкий сьогодні наснить.
Тихим розмаєм всміхатися буде ім ранок,
Знов цілуватиме день недозрілих отав,
Вітер зомліло впаде на порапаний ґанок -
Певно зрадливих мелодій уже відіграв.
Скрипка торкала душі, завмирала у струнах,
Грім божеволів у крику кудлатих хмарок,
Млосно травиця ковтала заварений трунок,
У літньому танці зробивши невпевнений крок.
Перший й останній - спітнілий, химерно зухвалий,
В напЕрстку із гроз, що у відчаї нічки-жаги,
Жадно в минуле ступав - досконало недбалий,
Там, де старезні пороги накрили сніги...
#лесяутрисковоробець
