Осінь як жінка - така різна буває часом
Десь холодом віє, десь ніжно муркоче,
То сонечком бавиться, то морозами,
То жіночним сопрано а іноді басом…
Осінь як жінка – спокуслива, чиста
Для когось
Така бажана, так свята і так грішна
Але для когось…
А для іншого болем холодним свище
Та лютим морозом зимовим грозить.
Заганяє у прірву душу все сильніше,
То в даль романтичним ранком манить.
Осінь як жінка – така ж неповторна
У своїй, тільки їй зрозумілій, красі.
Осінь… в коморі вона добра газдиня
І в парку гуляє немов загадкова панна
ілюстрація з інтернету
