Проза - Petro Kukharchuk, поезія - Леся Утриско
Вечір
Хай вечір в тобі піснею озветься і як у самісінькому чарівному бажанні, молю тебе, благаю тебе, побач його засіяні в’їдливі й холодні роси.
Побач його.
У кожного із нас свій багат-вечір, живемо поруч ти і я, а він із крилами лелек відлітає у далечінь туди, де каяттям ранки сходять.
Ти думаєш для нас?
Вкотре твоє чекання миттєвостей освітять лише зорі, від них тепла немає але ти щоразу свою виснагу і втому прагнеш пересилити, бо не хочеш углядіти – повір, його не буде більше з тобою.
Пробач його.
Розхристані двері осені розшарпують твою клятву вірності й його пошук ложі в розлуці зачахає перед світанком.
А ти?
Прощаєш.
Стаєш просто звичкою до болю знайомою, хоча й бажаєш бути голою й босою, але зраджуєш собі, продовжуєш розважатися чужим спалахом, не стаєш собою в цей вечір.
Прагнеш іти вперед?
Рушай! Не можеш?
Тоді, не звинувачуй у зрадливості нікого, бо маєш увібрати сяйво зорі зачарованої, надихатися чарами хмелю й сміятися до сліз наперекір жалю!
Келих печалі твоєї нікому не випити, і твій панічний острах самоти – твій!
Він твій.
Його серце вкотре прагне віднайти підтримку в тебе.
Впусти його в сій дім і мене на поріг.
Хай вечір нам піснею озветься
15.09.2020 – 08.10.2021
Петро Кухарчук
м. Вінниця – Житомир
Хіба наш вечір загубився в босих росах?
Прости йому, хай піснею дзвенить,
Його бажання - каяття в покосах,
Відлуння душ у зареві щемить.
Він твій - іди у нім, у чарах хмелю,
Прийми його, нехай впаде до ніг,
Розлуки подих щастям перемелю -
Не запереч... впусти на свій поріг.
Чого не можеш те, чого так прагнеш?
Відкинь свій страх, збери чарівність зір,
Кохання наше в проліски зодягнеш,
Відлунням неповторних наших гір.
Нарешті стань собою - одягнися...
Навіщо босоногість наших душ?
Його не буде більше - лиш насниться -
Вечір на двох - в нім тишу не поруш.
У ній лишень терпкий напиток волі,
Підтримку дай, хай ранок оживе,
А в нім зійдуться дві, так різні, долі -
Так тихо Осінь в нашій пісні доживе...
#лесяутрисковоробець