В мені живе неначе дві душі:
Одна – від щастя радісно співає,
А друга – непокоїнням в мені
Стискається, в тривозі завмирає.
То ж я, немовби дерево в саду,
Поділене гіллям на дві частини,
В тривожній радості, як мученик іду,
Чекаючи нещастя щохвилини.
А другу душу щиро віддаю
Тому, хто в тузі серцем поникає.
Ті дві душі подібні солов’ю,
Коли наразі в унісон співають.
--