Та в чому справа? Хто прийшов?
Троянди хто мені зоставив?
Це ж треба – зовсім я забув,
Що день народження прогавив.
Як швидко сплинули роки,
Негоди лоб мій поморщили,
Хай більше вже шістдесяти,
Тому і скроні посивіли.
Життя спливає кожен час –
Та осягнуть це – не готовий,
Не вийшов ще років запас.
Мій оберіг – зроби відмову.
Але роки беруть своє..
Як старість мудрістю багата!
І перед зором постає
Вона – з косою і горбата.
Хто там іще прийшов до нас?
Чи повернулася проклята?
О ні, я чую Божий глас –
Хтось в двері стукає завзято.
Я відкриваю, а в дворі
Стоїть і радісно сміється
Онук, дарує він мені
Троянди і об щоку треться.
І засвітився щастям дім,
Вже не турбують старі болі –
Я ніби скинув років сім
З межі, що обриває долі.
