|
В цій історії мова піде про маленького хлопчика Женьку.
Хоча, якщо бути чесною, він ніколи не був маленьким хлопчиком. Справжній мужичок, з почуттям власної гідності, зі свободою приймати самостійні рішення))) Саме тому ми збивались з ніг розшукуючи його, коли він раптово зникав серед білого дня. Не раз, завдяки йому, мене як старшу сестру огортала паніка, раптом з ним трапиться щось непоправне!))) Але він завжди знаходився, і завжди цілий і неушкоджений. Просто їздив у справах. Або на город, до трьохколісного велосипедика примотавши якимось дивом, сапу. Або ж просто вигулював (чи то волочив за собою прив'язаного мотузкою за шию) улюбленого хутряного песика Ліжбона. Той багатостраждальний Ліжбон пережив за своє коротке життя досить багато, і мав вигляд не милої хутряної собачки, а старезного, облізлого, побитого життям бездомного пса))))
Але яким незалежним, та свободолюбивим ти б не був, обов'язково настане день, в який хтось посягне на твої права і свободи. )))) І наявність старших сестер збільшує вірогідність того дня наставання))))
Якось мама поїхала кудись у справах, і лишила Женьку зі мною. Не пам'ятаю, в чому там була річ, чи то мама спізнилась вчасно повернутись, чи то я забула її попередити, що маю бути на передекзаменаційній консультації, але ось вже мені час збиратися, а мами все немає)))
З моєю відповідальністю, очевидно, що версія з пропуском - не розглядалася. Тож після декількох марних спроб знайти вихід, я розумію, що доведеться брати Женьку з собою.
Вдягнувшись сама, я гарячково перевертаю догори дригом поличку з братовими речами))))) з жахом розуміючи, що у ній жодної чистої речі! Бо ж якщо ти свободний і незалежний хлопчак, ти не мусиш питати у мами дозвіл на перевдягання. І якщо в тебе на днях, був раптовий приступ охайності і ти переодягнувся 5 - 6 разів поспіль, цілком природно, що чистих речей вже не лишилось.)))
Натомість в маленької сестрички Оленки ,на поличці все зразково чисте, і ідеально розкладене)))))
Ідея приходить миттєво)))) Хвилина, і я надягаю на натруджені, репані, мужицькі ноги брата, Оленкині мереживні шкарпетки, зав'язую на ньому пасок її святкової сукні, чіпляю на волосся кокетливий бантик)))) Все!!!! Сестричка готова!))))))
Згадую про басистий голосок притаманний брату...Останній штрих,- максимально наближаю своє обличчя до нього, і чітко та виразно роблю навіювання: "зараз ми підемо в мою школу, не вздумай там нічого казати! Чуєш?- ні слова!!!))))))"
На консультацію ми не спізнились, мої однокласниці віддали всю належну увагу новоспеченій сестричці. На всі запитання Женька вовтузиться, пихтить, зиркає на мене, але дотримується інструкцій, - ні звука.))))
"Вона ще не розмовляє"- пояснюю))))
КОЛИ У ТЕБЕ Є СТАРША СЕСТРА З НЕУЄМНОЮ ФАНТАЗІЄЮ, ПРИГОДИ ТА ВЕСЕЛОЩІ ТОБІ ГАРАНТОВАНІ))))
ID:
931117
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 16.11.2021 21:22:49
© дата внесення змiн: 21.11.2021 19:04:42
автор: Оля Вашека
Вкажіть причину вашої скарги
|