Кружляє сніг у парку між алей
Міста твого, напередодні свята
Лежить в ріллі хлопчина-соловей
Чийсь син, якого ще чекає мати
Вмирає день. Перебирає ніч
На себе роль спокійної могили
І сипить сніг по краю його віч
Вимолює прощення у дитини
Не встиг не зміг сховати він його
Від кулі, що пробила наскрізь груди
І зараз покриває вщент (всього)
Щоб не змогли знайти холодні люди
Щоб вберегти для мами назавжди
Від болю клятої війни-облуди
Вона ж шукатиме його сліди
На ґанку, коло дому і усюди
Різдво..вечеря... сніг до сивини
І ти не знаєш де радість подіти
Сидять в окопах, моляться сини
"Нам ще би день!"...благають в Бога діти