Сніжинки білим килимком
На землю ,граючись,лягають,
Кришталики прозорі і крихкі
Повільно рухи хаотичні повторяють.
Зима їх сипле з рукава
Легенько,ніжно наче мати,
А вітер лапами своїми підійма,
І вчить іх у повітрі танцювати.
Повільний танець блискітками грає,
Що сяючи,сідають на долоні,
Їх подихом легеньким зігріваєш-
Лиш крапельки лишаються холодні.
ЗИМОВА КАЗКА
Оділи білі і пухнасті шапки сосни,
Тяжкі ,аж набік голови схилили,
Берези пухом обплітають коси,
Що довго й бережно з весни ростили.
Червоними губами кущ калини
Сніжинки ловить обережно,
Що грають барвами на сонці золотими,
І гілля ніжно одягають у мереживо.
Короткий день вечірні сутінки накриють,
Зимову казку проковтне дрімота,
Скрипучі сосни колискову заспівають
І ніч замкне за сном з зірок ворота.
З-за хмари місяць виглянув яскравий
Приліг на неї, навис коромислом,
Ліниво світить ,ніби для забави,
То зиркне, то сховається умисно.