Земля заснула в ангельській обнові,
У білу ніжність її вповив Творець
І сни навіяв, мабуть ,кольорові,
Людську практичність звівши нанівець...
Земля у сні на Ангела похожа!
З такими неосяжними крильми,
Що цілий світ їй огорнути змога,
На мить забувшись,що живе з людьми...
І та Вселенська ласка материна,
Що в ній закладена з непам,ятних часів,
Вмить проявляється,як ласка лебедина,
У білизні незайманих снігів...
І тим нас так дбайливо обіймає!
І з крил натрусить радості і мрій...
Адже без мрій Людини не буває-
Про це відомо і Творцю, і їй...
І в забутті, навіянім Всевишнім,
Вона світ бачить білим, не таким,
Як ми зробили - сірим і невтішним,
Що часто не вподобі і самим...
Але Господь велике Серце має-
Життя поки йде без суттєвих змін...
Земля нас білим поки що вкриває,
Мов захищає...і - прощає Він...