ЗИМОВИЙ ЛІС.
На небо виплив місяць круглобокий,
Приліг на хмару, світячи ліниво,
Оглянув ліс ,на поле кинув оком,
Сипнув із рукава зірок грайливих.
На річці в дзеркало із криги зазирнув,
Просторами своїми запишався,
Та й покотився десь за ліс ,гайнув,
І на копиці сіна влаштувався.
Засяяв сніг на місячній доріжці,
І стало видно між дерев сліди звірят,
Впізнати можна в тій дрібній меріжці,
Петляючий танок прудких зайчат.
У лісі тихо ,ліс дрімає взимку,
Закутавшись в пухове покривало,
Лиш шелестять ,чи то дзвенять сніжинки,
Що ними небо щедро чаклувало.
Усе накрите пеленою ночі,
Ялинки лапи білі опустили,
Широкі спідниці колючі
Хутром із снігу розпушили.
Там ,на галявині, що за скрипучою сосною,
В хатинці теплій казка проживає,
На сукні з бархату, блискучою парчою,
Узори із сніжинок вишиває.