А свобода ж буває різною. Можна звільнитись від когось, від чогось. Стати вільною від чужих думок чи пересудів. Та найвищий рівень свободи - звільнити себе від своїх же кайданів. Від всього того чим ми самі собі зв'язуємо руки: наші страхи, комплекси, незагоєні рани на душі - це найсильніші пута.
Лише наважившись відкрити свої слабкості ти зможеш скинути маски, що вросли у тіло і тиснуть, тиснуть, тиснуть. Лише не побоявшись визнати свої помилки, не залежно зроблені по необізнаності, чи від дурості, ти дозволяєш жити справжній собі. Тій, що може бути не ідеальною, але справжньою. Цим ти визнаєш право любити себе, якою б не була: ранима, чуттєва, емоційна чи в чомусь необізнана і робляча помилки - ти знаєш яка насправді. Ти знаєш як ти можеш любити, як ти інколи плачеш і що у тебе насправді серце не кам'яне, але живемо ми так як вміємо.
І звільнившись від страху на помилку, ти даруєш собі свободу від комплексів і від усіх можливих маніпуляцій та брехні, що тягнуться за спробою приховати свій промах. Слова "я помилилась", "зробила дурницю" - це міст над прірвою від полону себе до свободи.
Навчись любити себе зі своїми помилками і ти здобудеш волю жити за власним вибором. Але будь готова до того, що не всі помилки виправляються. Щось доведеться назавжди залишити в минулому як досвід.
Повчально! 
