В надії лицар йде щоранку
Вірші читати брамі замку,
Не розуміли теє біси, -
Чому цілує він завіси?
Чому, щоранку, кожну мить,
Він браму ту боготворить?
І стін торкається несміло,
Кому яке в фортеці діло…
Чому приходить бранець вільний?
Полоном марить, - божевільний!
Навколо, скільки бачать очі,
Каміння стін зими і ночі,
Міцні і зависокі стіни,
Юнак упавши на коліна
Вірші читає дамі серця,
І рима серця доторкнеться.
Хоч вартові кричать – несхожі,
Їх душі різні, перехожі!
І він приймає біль той сильний,
Та знов приходить, - божевільний!
Хоч серце кровію омите,
Він мріє ще ЇЇ зустріти.
І навіть у полоні ночі,
Лиш поглядом зустріти хоче,
Чи дочекається ще змоги
Фортеці подолать пороги?
Вже навіть й біси розгубились,
Похнюпились і зажурились…
Чому приходить бранець вільний?
Й полоном марить, - божевільний!
00.18.11