Деякі актори не грають, а проживають роль, глядач у залі також проживає роль глядача, невидимий зв'язок відображення і дзеркала. Катарсис відбувається при обоюдній щирості. Насолоджуючись грою акторів глядач має пам'ятати, що його життя- також йде за довільним сценарієм, і суворий критик власної совісті зробить оцінку вчинків,думок і намірів, варто задуматися, щоб врешті решт викликали на біс, а не зарядили томатом. Не можна імітувати життя граючись у "гру" бо інакше глядачі вищого порядку не відчують таланту спорідненої душі,і надалі такому актору даватимуть лиш прохідні ролі (гриба, тумбочки чи інших декорацій).тож маємо бути справжніми і щирими, а вистава то лиш вистава... Колись я так думав.